Козача могила

Ти віриш, що досі триває бій
Що кров'ю полита сира земля
Навіки спинився час, коли ти впав з коня
Ти мабуть не бачив і не відчув
Мить, коли вічним сном заснув
Востаннє побачивши ці вільні небеса.

Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа
По росі промайне сльоза
Твої сини та онуки триматимуть в серцях
Подвиг твій, він і вкаже шлях...

Ти віриш, та в серці вже щось не так
Не тішить ні поле, ані байрак
На дотик немає сил і встати вже ніяк
Земля – то для тебе ярмо і гніт
Бо вічне життя – то стрімкий політ
Як вірити можна в попіл, коли так сяє світ?

Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа
Честь твоя збереже наш край
Твої сини та онуки почують у серцях
Голос твій, він і вкаже шлях.

Навпростець до своїх споконвічних доріг
Де вогнем гартувалося серце
Будь таким, як ти є, і не зраджуй себе!
Вирушай: б'є життя через край!

Козача могила – то біль степів
Колиска бентежних нестримних снів
Їй ніч свої сльози ллє та молиться трава
Шуліка кружляє над нею, зве
"Прийди і зі степом з'єднай себе!
Стану в пригоді, сину, як не забув мене."

Навпростець до своїх споконвічних доріг
Де вогнем гартувалося серце
Будь таким, як ти є, і не зраджуй себе!
Вирушай: б'є життя через край!

Ти віриш, що досі триває бій
Що кров'ю полита сира земля
Навіки спинився час, коли ти впав з коня.