Вічність

Я згубив своє буття
В мертвій тиші на світанку
Я порину в небуття
Де немає світла ранку
Поглинаю тілом біль
Що пригнічує свідомість
Що несе на рану сіль
Забирає в невідомість…

В павутинні минулих років ще блукає той погляд
Що колись вже примусив страждати й вмирати мене
Я облишу навіки віків той оманливий спогад
Що погрожує жити й тоді, коли все тут мине
Я не буду чекати кінця, коли світло згасає
Коли мертва безодня поглине творіння мої
Забери мою пам'ять - хай гине з тобою й вмирає
Залиши тільки спільне єдине, ті ночі і дні.

Плине час, я не можу так довго лишатися з вами
Полечу над лісами один я, в холодну блакить
Розчинюся в воді, яка стане важкими снігами
Подивися на мене востаннє, в згасаючу мить
І нехай твоїх снів не торкнеться моє потрясіння
Пам'ятай мої дні, їх поглине невидимий вир
Ти ніколи не знайдеш для мене якогось спасіння
Мою пісню співатиме вітер в лісах сивих гір.

Я залишусь назавжди один в вишині небокраю
Я отримаю вічність, отримавши тіло нове
Забери мою пам'ять, хай гине з тобою й вмирає
Це єдине, що досі, без мене, тобою живе!