Ars Poetica

Бути німим, безпристрасним, як завжди зачинені двері
Бути забутим, як стара статуя в маленькім місті
Знати кохання каменя лиш, непрозоре каменя серце
І в чорно-білих світлотінях бачити світ...

...Шукати лиш суть, лиш обрій буття шукати - суть буття
Відчувати простір, літ чорних птахів далеко
Відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах
І абсолютним вітром розуміти свій день, поете.

[English translation:]

To be voiceless, impartial
Like the doors, that are always closed
To be forgotten like an old statue in the little town
To know only the love of the stone
An opaque heart of the stone
And to see the world in black and white lights-and-shadows.

[this part of the original poem wasn't in the song]
Too much green, too much armine-pink
Dark blue bow-shaped shadows ruthlessly have embraced you
Too much nuances: love, desire
Suffering
They have closed a life with a fog of grief and joys. [cut]

To search only the sense, to search only the horizon of existence
Sense of existence
To feel the space: the distant flight of the black birds
To feel the time: the legible paintings in the black caves
And to understand your day with an absolute wind, poet.