Distant Cries Of Cranes

Понад степи і поле, гори й доли
Понад діброви, зжовклим листом вкриті
Понад стернища, зимним вихром биті
З плачем сумним, мов плач по кращій долі.

Понад селища бідні, непошиті
Хатки, обдерті і пусті стодоли
Понад люд темний, сумовитий, голий
Ви пливете по млистому блакиті.

Куди? Куди? Чи в кращий край зелений
Залитий світлом, зіллям умаєний
На нитку мов нанизані, мчите ви?

О, ждіть! Ось в млистій і вогкій ярузі
З крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!
Візьміть мене в путь, браття! Де ви? Де ви...?

[English translation:]

Over steppes and a field, mountains and valleys
Over the oak groves, covered with yellowed leaves
Over stubbles, beaten by a winter whirlwind
With a cry which is sad as a cry for a better destiny.

Over poor villages, uncovered
houses, abraded and empty barns
Over dark, sad, bare people
You are floating on a misty azure.

Whither? Whither? Or to the better green land
Bathed in light, full of greens
You are rushing away and it seems you strung on a thread?

Oh, wait! Here in a misty and wet ravine
With a crippled wing your brother dries in anguish!
Take me away, brothers! Where are you? Where are you?..