Forgive Us Nature

Пробач природа,що ми тебе вбиваєм
і з кожним днем кволієш на очах
коли ти вмреш, що буде ми не знаєм
бо потонули в наживі та грошах.

Пробач природа,що ріки потруїли
це твоя кров-де смерть вустили ми
і все живе,що на твоєму лоні
ми й далі нищим, в передчутті зими...

Пробач природа,твоя краса вщухає
неначе свічка, гаснеш з кожним днем
а у повітрі десь смерті дух витає
на жаль ми час, назад не повернем.

Пробач природа,людство не розумне
що мов сліпе та в мареві ночей
і не виконують завіти своїх предків
тож у майбутньому позбудуться дітей...

Тебе живою,бажали поховати
твій стогін й плач,почути не хотіли
то ж мусиш людство жорстоко покарати
щоб вкрили землю безчислені могили...

Хто сіє розпач,той в ній задихнеться
Мара завжди у пошуках біди
прийде й до тих,хто катом неньки зветься
й забере в ніч,де морок назавжди...