Травневий день в кільці заграв

Степами турки і татари
На конях мчать мов чорні хмари
І згаром дихає земля –
Навкруг пожари як петля
Й петлю розкручую ординець:
Він одшукав живий гостинець –
Дівча біжить босоніж в бір
Її він схопить у ясир
В прокислу зашморгне сирицю
Й продасть у Кафі з торговиці
І сльози дівчини й життя
Проп'є без жалю і пуття
Бо що йому краса дівоча
Коса шовкова ясні очі –
Усе продасть він за дукат
Бо він торгаш ординець так
Дівча біжить в тяжкім одчаї
Коса їй плечі устеляє
А сльози падають у брід
І кров'ю тягнеться твій слід
Уже над юністю твоєю
Аркан свистить сичить змією
І враз відсічена петля
Безсило впала у поля
Козак-нетяга у долині
Рубнув її і вже стежину
Дівчині вказує у бір
– Ми ще зустрінемось повір –
Ординець блимнув хижим оком
На луку впав гикнув і скоком
Помчав з ординцями в байрак
Втікай козаче!
Та козак
Втікать не думав Ще дівчину
Провів очима й по долині
Навскіс напасникам помчав

Травневий день в кільці заграв
На сполох бив всіма громами
І блискавка небесні брами
Розчахувала навкруги
Все ближче ближче вороги
Злостивий усміх рве їм губи –
Отак і мчить землею згуба
Жадібна дика навісна
В краплинах крові і багна
Козак ударив із пістоля
Й розлігся крик посеред поля:
На стремені торгаш завис
І кінь його поніс як біс