Twilight Aureole

Гримасою нудьги скривилися уста
Всі хвилі поривань розбилися об скелі
Лишився тільки смак: безмежжя й пустота
Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих.

Вночі, коли важка, нестерпна темнота
Кудлатим чорним псом снується вкруг постелі
В обіймах лиш одна коханка – самота
В розбитої душі обідранім готелі.

Вона нашіптує і мучить брязком барв
Повій і демонів, скривавлених примар
І Мах спокусливих відьомським стилем Гойї.

І він, підвівши зір з-під хмурого чола
Пірнав у вічний вир людських несупокоїв
В'язати китиці з кошмарних квітів зла.

[English translation:]

Lips are twisted with a grimace of boredom
All the waves of rushes are crashed on rocks
There was left only a taste: infinity and emptiness
Though a bitter glass of luxury is drunk completely.

At night, when hard, unbearable darkness
Like shaggy black dog walks around the bed
In the embraces there are only one woman the loneliness
In the tattered hotel of broken soul.

She whispers and torments with a rattles of colours
Prostitutes and demons, bloody ghosts
And seductive majos in witch style of Goya.

And he, having lifted a sight from under gloomy forehead
Dived into the eternal vortex of human unrests
To create bouquets with flowers of nightmarish evil.