33 (The Yellow Kniaz)

"33 (Жовтий Князь)"
(Присвячується жертвам Голодомору 1932-1933 років, а також роману Василя Барки «Жовтий Князь»)

Плаче зморена у полі
Похилилась стара мати
Сивим попелом недолі
Діточок йде годувати
Руки, що так пахли хлібом
Пахнуть мерзлою землею
Смерть голодна ходить слідом
Жовтий князь іде за нею.

Попід небом німим, геть знесилений
Закатований край та розстріляний
Голод марою йде між хатинами
Засівас поля домовинами.

То не сонце вночі встало
Дике полум'я гуляло
Полум'я людської волі
Не змирилося в недолі
Буде ходить з хати в хату
До живих, щоб розказати
За що згинули мільйони
Хто є вороги, хто кати.

Хто є кат людської долі
Зруйнувавший покоління?
Запитай у вітра в полі
Чи на цвинтарі в каміння.

"33 (The Yellow Kniaz)"
(Dedicated to the victims of Soviet Famine-Genocide of 1932-1933 and to «The Yellow Kniaz», the novel by Vasyl Barka)

Old exhausted mother
Is crying in the filed
She is going to feed her children
With gray ashes of misfortune
Her hands which used to smell of freash bread
Now smell of nothing but frozen dirt
The starving death is hiding in her shadow
And the Yellow Kniaz is stalking on her.

Under the silent sky lays the barren land
If is bleak and scorched
The famine is going like a wraith
And sowing the fields with coffins.

This is not the sun rising in the night
But a wild flames raging
The flames of the human spirit
Unbroken by the misfortune
Spreading from one home to another
To tell the living
About the million victims
Of enemies and famines.

Who is the famine of the human fate
That plundered this generation?
Ask the wind in the fields
Or the gravestones at the cemetary